ПОХРИ́ПНУТИ, немо, нете; мин. ч. похри́пли і похри́пнули; док. Захрипнути (про всіх або багатьох). Довго співали гості, доки декотрі не похрипли (Н.-Лев., III, 1956, 111); Вершник хрипів. Тут усі похрипли, відколи ввійшли в гори з їх студеними джерелами та різкими змінами температури (Гончар, III, 1959, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 459.