ПОХРЕ́СНИК, а, ч. Те саме, що хреще́ник. Я йому хрещений батько, це мій похресник (Сл. Гр.); Тепер йому вияснилося, які-то вона [Лисичка] своїм похресни-кам чудернацькі назви давала! (Фр., IV, 1950, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 458.