ПОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Хотіти, бажати. Батько каже: сватай, так дівка не похочує (Сл. Гр.); Шепитарюк не похочує маржину на наймита лишати (Черемш., Тв., 1960, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 458.