ПОХОРО́ННИЙ, а, е.

1. Стос. до похорону; поховальний, погребальний. Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (Крим., Вибр., 1965, 275); Страшним сном проходила перед Лесею похоронна процесія, попереду якої робітники і студенти несли труну з тілом замученого товариша (М. Ол., Леся, 1960, 57); У триденному похоронному дзвоні, що лунав над містами й селами третього рейху з приводу поразки під Сталінградом, явно було чути безславний кінець гітлеризму (Ком. Укр., 5, 1970, 38); // Признач. для похорону. Серед глиняного посуду в похоронному інвентарі сарматів значне місце належить імпортним червоноглиняним посудинам (Археол., VIII, 1953, 67); // Який здійснює, організує похорон. Катерина піде замовити в похороннім закладі труну і все інше (Вільде, Сестри.., 1958, 106); Похоронна команда прибирала побитих, зносячи їх до нової братської могили (Кучер, Голод, 1961, 408); Похоронне бюро; // Такий, як на похороні; сумний. Так, Стасику, так, пан навчитель дуже нещасний, але від чого — тобі ще рано знати.. Я чую, що в мене похоронне лице (Коцюб., II, 1955, 262); У цеху Провора побачив сумні обличчя товаришів. Панувала незвична, похоронна тиша. Токар зрозумів, що сталося нещастя (Донч., III, 1956, 424); // Який містить офіційне повідомлення про чиюсь смерть, загибель. Посланнями чорної смерті приходили матерям і сестрам, дружинам і донькам похоронні сповіщення (Логв., Давні рани, 1961, 22).

2. у знач. ім. похоро́нна, ної, ж., розм. Офіційне сповіщення про чиюсь смерть, загибель, надіслане з діючої армії. Це була похоронна… Військова частина повідомляла Івана Федоровича Жулая про те, що в боях під Москвою загинули в один день обидва його сини (Мокр., Слід.., 1969, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 458.