ПОХО́ДЖЕНО, безос. присудк. сл. Хто-небудь походив десь, по чомусь. Походжено та поброджено Вороними кіньми. То ж ходила, побродила Журавочка з дітьми (Укр. нар. пісні, І, 1964, 242); Удень люди побачили, що по городах походжено, і ходило щось чуже (Гр., II, 1963, 276); Немало тут походжено до лісу, Де висне стиглий, точений горіх (Мал., Книга.., 1954, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 455.