ПОХЛЬО́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Хльостати час від часу. Лейтенант з вишуканим артизмом похльостував себе по стегнах стеком (Кач., II, 1958, 287); Дзвінко похльостував бич, і коні охоче летіли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 451.