ПОХИ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. похи́тувати і похи́туватися. Я зрозуміла милосердні погляди, таємні зітхання та похитування головою моїх сусідок (Фр., III, 1950, 110); Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м’яких ресорах та й сама пізня пора хилили нас до сну (Смолич, День.., 1950, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 448.