ПО́ХВАТЦЕМ, присл., розм. Те саме, що по́хватом. Аж он щось кольнуло в груди, схопилась [Маріка] похватцем із печі (Вас., II, 1959, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 445.