ПОХА́БНИЙ, а, е, розм., рідко. Непристойний, безсоромний. Упав [Андрюшка] і затих, не доспівавши похабного куплета (Мик., І, 1957, 294); // Який виражає безсоромність. Підспівують два голоси — чоловічий, хрипкий, прокурений,.. і жіночий, вискливий, розгнузданий, похабний (Тют., Вир, 1964, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 443.