ПОТІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех і неперех., розм. Ті́пати якийсь час.

ПОТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Очистити від сторонніх домішок тіпанням усе або багато чогось (стебла льону, конопель і т. ін.). На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала (Сл. Гр.).

2. перен. Побити кого-небудь (звичайно палкою). — Мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 112).

3. перен. Зробити виснаженим, підтоптаним, пошарпаним. Життя таки добре потіпало його (Дім., Ідол, 1961, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 410.