ПОТУШИ́ТИСЯ, ту́шиться, док., розм., рідко. Те саме, що поту́хнути 1 1. Не спуска він очей з горниць, дожида, коли потушиться огонь у пановім покої (Мирний, І, 1954, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 435.