ПОТУ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПОТУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОТУ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поту́пляться; док.

1. Опускати донизу голову, дивитися вниз. Дід не договорив, тільки вусом моргнув і так глянув на Одарку, що вона потупилася і почервоніла, як калина (Стор., І, 1957, 93); Бабенко.. сидів мовчки, винувато потупившись, наче боявся, що люди почнуть показувати на нього пальцями (Руд., Остання шабля, 1959, 539).

2. Опускатися донизу (про голову), бути спрямованим униз (про очі, погляд і т. ін.). Потуптесь, очі, тиходумно в землю (П. Куліш, Вибр., 1969, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 433.