ПОТРІЩА́ТИ, щи́ть, док. Тріщати якийсь час. Вогонь потріщав трохи під сподом і вигнав дим (Коцюб., II, 1955, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 426.