ПОТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. потру́блять; док. Трубити (у 1-4 знач.) якийсь час. Машина.. спинилась перед під’їздом особняка. Шурка Понеділок гучно і протяжно потрубив у клаксон (Смолич, V, 1959, 761).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 428.