ПО́ТРОХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́трух 1. Старенька.. повела Нелю через сінці, де неможливо тхнуло риб’ячими потрохами, у якусь вузьку подовгасту кімнату (Вільде, Сестри.., 1958, 361).

◊ З по́трохом (потроха́ми) — те саме, що З по́трухом (потруха́ми) (див. по́трух). — Ось ми тут зараз чули всі «пролетарія» Плахотку. Хіба це чесний пролетарій? Це блазень, якого можна купити й продати з потрохами (Шиян, Баланда, 1957, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 427.