ПОТО́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. пото́п, ла, ло; док., заст. Потонути. Життя людське — те ж невмолиме море: Потоп пловець — громаді байдуже (Граб., І, 1959, 496); Місяць потоп у широкому морі темних хмар, що залягли півнеба (Гр., І, 1963, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 418.