ПОТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потовкти́. Гречук видобув з кишені кілька потовчених цурупалок тютюнового бадилля, домішав потерухи з хмелю.. і набив шкарубким пальцем просмалену люлечку (Кучер, Дорога.., 1958, 150); Добре потовчені і перетворені в тістоподібну масу листки розхідника прикладають на нариви (Лікар. рослини.., 1958, 58); Потовчена снарядами крихка крига треться об береги (Гончар, III, 1959, 285); При самій землі, між стеблинками,.. притаїлись росинки і яскраво поблискують, як надрібно потовчене скло (Тют., Вир, 1964, 251); Вся постать його.. була якась потовчена й пом’ята, наче він щойно вирвався з бійки (Кол., Терен.., 1959, 64); Пошарпаний, потовчений, закіптюжений, Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (Загреб., Диво, 1968, 187); Сук, менше потовчений і покалічений, розказав усе якнайдокладніше (Ков., Тв., 1958, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 413.