ПО́ТИЧ, присл., розм.

1. Спотикаючись. Ходить потич, наче п’яний.

2. Вниз головою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 409.