ПОТЕ́РТІСТЬ, тості, ж.

1. рідко. Стан за знач. поте́ртий 2, 3.

2. Натерте місце на тілі. Вона [упряж] повинна бути міцною і легкою, еластичною і зручною для коня, не робити потертостей, не заважати рухам (Конярство, 1957, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 405.