ПОТЕ́МРИТИ, рю, риш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що потьма́рити. Жаль гострими пазурами угородився їй у серце, веселі думки помутнілися; досада і сльози потемрили їх (Мирний, III, 1954, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 402.