ПО́ТЕМОК, мку, ч., розм. Те саме, що те́мрява. [Олекса:] Надворі такий потемок, що хіба вгледиш… (Сміл., Сад, 1952, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 402.