ПОТА́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до потаї́ти.

2. у знач. прикм. Таємний. Вже вечоріло, коли Іван і Франка прийшли до поваленої смереки, де в потаєній схованці зберігалася заборонена література (Чорн., Визвол. земля, 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 394.