ПОТАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. карт. Док. до тасува́ти. Потім узявся [Книш] за другу колоду, знову потасував і знову зняв (Мирний, III, 1954, 147).

2. розм. Побити. Було його.. на вечорницях потасують добре… (Кв.-Осн., II, 1956, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 397.