ПОТА́ПЦІ, ів, мн.

1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994); — А я у молочко потапців нароблю! — Сказала Хівря тут (Бор., Тв., 1957, 135); — Потапці, щоб ви знали, це хліб з водою, та сіллю, та цибулиною всуміш, а сковородинка — смажений на сковороді ячмінь (Чаб., Шляхами.., 1961, 52).

2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки. На закуску подають також потапці — підсмажений хліб з помідорами, сиром, салом та ін. (Укр. страви, 1957, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 397.