ПОТАЙКО́М, присл., розм. Те саме, що по́тай. Да й проситься [козак] у дівчини потайком (Сл. Гр.); Але та рана непомітна Розходилася потайком (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 395.