ПОСІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посі́яти 1, 3-5 і посі́ятися 1. Цвіли пізно посіяні пахучі гречки (Кач., II, 1958, 469); Стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави, що від найлегшого подиху вітерця починає тонко бриніти, як жива. З яких степів і якими вітрами занесені й посіяні тут, на високій горі, її зерна? (Гончар, III, 1959, 62); В небі мерехтіли густо посіяні по-літньому веселі зорі (Збан., Між.. людьми, 1955, 24); * Образно. [Ганна:] Зійшло зерно, посіяне Богданом! Віднині нас [український та російський народи] ніхто не роз’єдна! (Дмит., Навіки разом, 1950, 173); // посі́яно, безос. присудк. сл. Та й ниву поливають [Тихін і жінка] і копи змочують гіркими слізьми; бо було посіяно, приміром кажучи, шість мішечків, а коли вимолотиться насіння, то й гаразд (Кв.-Осн., II, 1956, 132); Озиму пшеницю посіяно після кукурудзи на силос на площі близько двох мільйонів гектарів (Хлібороб Укр., 7, 1968, 6); * Образно. Вчіться, діти: мудра книжка Скаже вам чогось багато З того, що колись другими І посіяно й пожато (Щог., Поезії, 1958, 164); // у знач. ім. посі́яне, ного, с. Те, що хто-небудь посіяв; посів (у 2 знач.). Під дулами автоматів, падаючи від гітлерівської кулі, вони [бійці] як і завжди почували себе радянськими громадянами, колгоспниками, яким випало тепер не сіяти, а нищити посіяне (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 9); * Образно. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч., II, 1963, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 330.