ПОСІПА́ЦЬКИЙ, а, е, зневажл. Прикм. до посіпа́ка. В зубах [у дозорця] коштовна люлька з ланцюжком — панський подарунок за вірну посіпацьку службу (Ле, Україна, 1940, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 329.