ПОСІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. неперех., етн., заст. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком. Сіє, посіває.., стиха промовляє: «Роди, боже, пшеницю як лаву» (Сл. Гр.).

2. перех., перен., рідко. Сіяти, поширювати серед людей. [Диякон:] Ти стережись так кидати словами, зневір’я і нещирість посівати в громаді нашій братній (Л. Укр., II, 1951, 409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 327.