ПОСУВО́РІТИ, ію, ієш. Док. до суво́ріти. Вчителька підвела голову, глянула на дівчинку поверх окулярів, усміхнулася, потім знову опустила голову, посуворіла обличчям і… замовкла (Коз., Листи.., 1967, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 389.