ПОСТУПУВА́ННЯ, я, с.

1. рідко. Те саме, що по́ступ. Сьогодні у Польщі відбуваються події величезної політичної ваги, які визначають дальше поступування країни до встановлення справедливого соціального ладу і разом з тим ще більше покріпляють дружбу польського народу з народами Радянського Союзу (Рильський, III, 1955, 320); Горький.. надавав особливої ваги ролі особи в історичному поступуванні людства (Рад. літ-во, 2, 1971, 14).

2. діал. Поведінка, поводження. Тілько того можна вважати розумним чоловіком, хто добрими ділами, працею і чесним поступуванням здобуває собі вічну надгороду і добру пам’ять у людей по смерті (Фр., IV, 1950, 140); Підлий трус [боягуз] махнув, зрікаючися відповіді, рукою і замість усього почав оправдувати своє негідне поступування (Коб., II, 1956, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 386.