ПОСТУЛЯ́ТИСЯ, я́ються і ПОСТУ́ЛЮВАТИСЯ, юються, док. Стулитися (про губи, повіки і т. ін. у багатьох); // Стати стуленим (про багато чогось). Квітки постулялися і поснули (Л. Укр., III, 1952, 489); * Образно. Сад ще спав. Дерева від ранкового холоду постулювалися, як тюльпани (Вільде, Повнол. діти, 1960, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 383.