ПОСТРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. рідко. Стати в ряд, рядами; стати, розміститися в певному порядку; вишикуватися. Сказав [Еней], і військо загриміло,.. Построїлось і полетіло (Котл., І, 1952, 288); Після сніданку їм [дітям] веліли вийти на шкільний двір та построїтись покласно (Збан., Курил. о-ви, 1963, 113).

2. розм., рідко. Збудувати хату для себе.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 382.