ПОСТРО́ЄНИЙ, а, е.

1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до постро́їти 1.

2. у знач. прикм., діал. Гарно, святково вбраний (про багатьох). Карета за каретою під’їздила аж під самі двері церковні, лакеї прискакували і відчиняли дверці, висаджували построєних дам і товстопузих, у фраках або в кунтушах та при карабелях, панів (Фр., II, 1950, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 381.