ПОСТРИ́ГТИ 1 див. пострига́ти.
ПОСТРИ́ГТИ2, иже́, док., у сполуч. із сл. вуха, вушка. Стригти вухами якийсь час (про деяких тварин). Прибіжить іноді з гущавини зайчик,.. приженеться сполохана серна й постриже вушками на поляні (Козл., Мандрівники, 1946, 3); Коли ж прийшла та пора, що худоба відчуває потребу йти додому, сіромастий, постригши вухами, оглянувся й пішов собі знайомим шляхом на Вербівку (Іщук, Вербівчани, 1961, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 380.