ПОСТО́ГНУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посто́гнувати і звуки, утворювані цією дією. Тільки я міг примиритися з тим сопінням та вдоволеним постогнуванням Санька (Збан., Єдина, 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 377.