ПОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, А у мене сірячина, То те будем постилати (Чуб., V, 1874, 191); Дівчата на берег полотна білити повиносили, вмочають, постилають… (Барв., Опов.., 1902, 544).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 374.