ПОСТИДА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОСТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. Те саме, що посоро́мити. Вона не постидила свого роду (Кв.-Осн., II, 1956, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 374.