ПОСТЕ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до посте́ля. — Може вам переслати постельку? — питає [бабуся], усміхаючись (Мирний, III, 1954, 302); *У порівн. Під віконцями на сонці у весняному саду у земельку, як в постельку, я насіннячко кладу (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 373.