ПОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док. Стежити якийсь час. Гордій вибіг надвір постежити, чи нікого немає навколо (Коп., Сон. ранок, 1951, 47).

Посте́жити очи́ма за ким — проводити поглядом того, хто відходить, віддаляється, йде звідкись.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 372.