ПОСТАРІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до старі́шати. Старий часто бурчав про гетьмана: — Так і лізе на вогонь, як метелик.. Постарішає — порозумнішає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 59); За якихось десять-п’ятнадцять хвилин він ніби постарішав на кілька років (Руд., Вітер.., 1958, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 370.