ПОСТА́РШАТИ, аю, аєш. Док. до ста́ршати; подорослішати. — Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся (Мирний, І, 1949, 355); Бачила я.. Богдана Комарова, що вже ходить до Львівського університету, — постаршав і споважнів так, що аж не пізнала його (Л. Укр., V, 1956, 418); Діти постаршали за цю ніч: у маленькі серця теж сіялась і сіялась велика скорбота батьків (Стельмах, Хліб.., 1959, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 370.