ПОСРІБЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.

1. Док. до срібли́ти; // перен. Надати чому-небудь сріблястого відтінку й блиску, неначе вкривши шаром срібла (про іній, світло місяця і т. ін.). Виплив місяць, бризнуло місячне сяйво і посріблило верхівки берестівецьких садів (Кач., Вибр., 1953, 286); Вранішній морозець посріблив поля (Зар., На.. світі, 1967, 240).

2. перен. Зробити сивим, додати сивини. Літа посріблили голову і розкішні вуса Яна Замойського, гетьмана військ та канцлера Корони Польської (Ле, Наливайко, 1957, 285); Глибокі переживання і довгі години і ночі роздуму посріблили волосся інженера (Собко, Зор. крила, 1950, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 360.