ПОСПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. церк. Вислухати на сповіді чиєсь покаяння у гріхах; // Висповідати багатьох.

2. перен., жарт. Примусити кого-небудь одверто визнати свої хиби (в поведінці, діях і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 358.