ПОСМІ́ШИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що посміхо́вище. — Прозріте, люди, день настав! Розправте руки, змийте лу́ду. Прокиньтесь, чехи, будьте люди, А не посмішище ченцям! (Шевч., І, 1963, 264); [Муравйов:] Не може наш монарх зробитися посмішищем Європи, не кажучи про власний наш народ! (Голов., Драми, 1958, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 348.