ПОСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Час від часу потроху смоктати, втягувати в себе (сік з чого-небудь, напої тощо). Пріська помалу замовкла, забавившись грушкою, посмоктуючи та схлипуючи (Л. Укр., III, 1952, 639); Вони розмістилися в неробочому кабінеті сера Грегора і посмоктували якесь питво (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 324); // у сполуч. із сл. цигарка, люлька і т. ін. Палячи, раз у раз потроху втягувати в себе дим. Старий іде, посмоктуючи цигарку, муркочучи дідівську пісню (Ю. Янов., IV, 1959, 259); Оксен не відповідав, замріяно посмоктував цигарку (Тют., Вир, 1964, 533).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 349.