ПОСМА́ГЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до посма́гнути.

2. у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). Горить [Катря] уся в жару, очима сухими дивлячись гаряче в сутінь і посмаглими губами у спразі все шепоче — «пити» (Головко, II, 1957, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 345.