ПОСЛИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посли́нити. Кров вони [поранені] зуміли самі зупинити, затоптавши виразки послиненою землею (Панч, Гомон. Україна, 1954, 348); Взимку він годинами міг сидіти й дивитися, як крутиться колесо прядки, як в’ється нитка з-під послинених бабусиних пальців (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 339.