ПОСКУ́БАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поскуба́ти, поску́бати. Мені шкода побитого і поскубаного зяблика (Коп., Як вони.., 1948, 86).

2. у знач. прикм. Не пишний, не рясний, не густий і т. ін. Вони сиділи з нею на лавочці у поскубаному міському саду (Рибак, Час.., 1960, 714).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 335.