ПОСКОРЯ́ТИСЯ¹, я́ємося, я́єтеся, док. Скоритися кому-, чому-небудь (про всіх або багатьох).

ПОСКОРЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., ПОСКОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., діал. Поспішати, квапитися. Поскоряюся та роздумую, як здатно орудуватиму, — в думці пугач вже в мене в руці (Вовчок, VI, 1956, 339); Мати з старою зняли розмову, а ми, дівчата, у садок поскорилися (Вовчок, І, 1955, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 334.