ПОСКО́РЧУВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поско́рчувати.

2. у знач. прикм. Який скорчився (про багатьох). Під ранок узгір’я, як поле бійки, вслалося поскорчуваними тілами сонних (Ле, Міжгір’я, 1953, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 334.